Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 5017/952/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Зборих С.М. -прок. ГПУ, Клюге Л.М. - прок. ГПУ, позивача, відповідачів і третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуКомінтернівської районної державної адміністрації Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від31.07.14у справі№5017/952/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомКомінтернівської районної державної адміністрації Одеської областідо1. Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області 2. Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської областітреті особи1.Сичавська сільська рада 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "БОСКО"за участюПрокуратури Миколаївської областіпроприпинення дій, які порушують право на земельну ділянку Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.09.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засіданні 25.09.14 оголошувалася перерва до 02.10.14.

Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом (з урахуванням змін) до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області і Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області про припинення дій по розпорядженню відповідачами земельною ділянкою, площею 0,0326 га, яка розташована: Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, 55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (за межами населеного пункту) на відстані одного метра від бази відпочинку "Волна-Прім" та десяти метрів від зрізу води. Позивач посилався на те, що відповідачі самостійно змінили межі земель між Сичавською сільською радою і Коблівською сільською радою. Він вказував, що в ході проведеної ним перевірки дотримання вимог законодавства на спірній земельній ділянці було виявлено знаходження на території Комінтернівського району некапітальних фрагментів будівельних споруд. При цьому, дозволи на спорудження вказаних об'єктів були надані Коблівською сільською радою і Березанською районною державною адміністрацією. Дії відповідачів з розпорядження землями на території іншої адміністративної одиниці, тобто на території Комінтернівського району Одеської області, на думку позивача, є незаконними.

Господарський суд Одеської області рішенням від 12.06.14 (судді: Д'яченко Т.Г., Погребна К.Ф., Цісельський О.В.) в позові відмовив. Господарський суд виходив з помилковості обраного позивачем способу захисту права. Водночас суд дійшов висновку про непорушення відповідачами прав позивача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.14 (судді: Величко Т.А., Таран С.В., Гладишева Т.Я.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та винести нове рішення згідно з заявленими позовними вимогами. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 1, 16 Закону України "Про державний земельний кадастр", статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку районної державної адміністрації, судами не досліджені належним чином усі обставини і зібрані у справі докази та ним вірно обрано спосіб захисту порушеного права. Скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Комінтернівського району Одеської області і прийняття відповідачами будь-яких рішень стосовно такої земельної ділянки свідчить про порушення його прав.

Від ТОВ "БОСКО" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення. В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області теж заперечував.

Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Як установлено господарськими судами та убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комінтернівської районної державної адміністрація Одеської області заявлена до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області і Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області про припинення дій по розпорядженню відповідачами земельною ділянкою, площею 0,0326 га, яка розташована: Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, 55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (за межами населеного пункту) на відстані одного метра від бази відпочинку "Волна-Прім" та десяти метрів від зрізу води. Як на підставу позову, позивач посилався на те, що відповідачі самостійно змінили межі земель між Сичавською сільською радою і Коблівською сільською радою та розпорядилися спірною земельною ділянкою, котра розташована на території іншої адміністративної одиниці, що відноситься до компетенції позивача. У задоволенні цих вимог господарські суди відмовили. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права. Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд відмовляє у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України. Способи захисту на земельну ділянку передбачені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами цієї норми власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Отже, у розумінні приписів наведених норм суб'єкт, право якого порушене може захистити його у конкретний спосіб, що передбачений законом або договором. Способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, які передбачені законом (договором) спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів. В процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (припинення дій по розпорядженню відповідачами земельною ділянкою) не відповідає положенням законодавства у спірних правовідносинах та не призводить до відновлення такого права і, відповідно, унеможливлює захист цивільного права у заявлений спосіб. Не конкретизовано позивачем і те, яким чином та в який спосіб має здійснюватися таке припинення. Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 30.09.08 №42/388-37/254. Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, як убачається з матеріалів справи, спір стосується меж територій Сичавської сільської ради і Коблівської сільської ради. Доводи викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування переглянутих судових актів, оскільки спростовуються наведеним.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.14 у справі №5017/952/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області - без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець